Прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1948 року.
Преамбула
Беручи до уваги, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних і невід'ємних прав їх є основою свободи, справедливості і загального світу; і
беручи до уваги, що зневага і презирство до прав людини призвели до варварських атак, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і потреби, проголошено як високе прагнення людей; і
беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися владою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися, в якості останнього засобу, до повстання проти тиранії і гноблення; і
беручи до уваги, що необхідно сприяти розвитку дружніх відносин між народами; і
беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості та в рівноправність чоловіків і жінок і вирішили сприяти соціальному прогресу і поліпшенню умов життя за більшої свободи; і
беручи до уваги, що держави-члени зобов'язалися сприяти, у співпраці з Організацією Об'єднаних Націй, загальній повазі та дотриманню прав людини і основних свобод; і
беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання, Генеральна Асамблея проголошує справжню Загальну декларацію прав людини в якості завдання, до виконання якої повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожен орган суспільства, постійно маючи на увазі справжню Декларацію,прагнули шляхом освіти сприяти повазі цих прав і свобод та забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального та ефективного визнання та здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.
Стаття 1
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах. Вони наділені розумом і сумлінням і повинні поводитися одні з одними в дусі братства.
Стаття 2
Кожна людина повинна володіти всіма правами і всіма свободами, проголошеними справжньою Декларацією, без будь-якої відмінності, як то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, засловного чи іншого стану.
Крім того не повинно проводитися ніякої відмінності на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамокерованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 4
Ніхто не повинен утримуватися в рабстві або в підневільному стані; рабство або работоргівля забороняються у всіх їх видах.
Стаття 5
Ніхто не повинен піддаватися тортурам або жорстоким, нелюдським або таким, що принижує його гідність, поводженню або покаранню.
Стаття 6
Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання його правосуб'єктності.
Стаття 7
Всі люди рівні перед законом і мають право, без всякої відмінності, на рівний захист закону. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує справжню Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.
Стаття 8
Кожна людина має право на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Стаття 9
Ніхто не може бути підданий довільному арешту, затриманню або вигнанню.
Стаття 10
Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб його справу було розглянуто гласно і з дотриманням всіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом.
Стаття 11
1. Кожна людина, обвинувачена у скоєнні злочину, має право вважатися невинуватою до тих пір, поки її винність не буде встановлена законним порядком шляхом гласного судового розгляду, при якому їй забезпечуються всі можливості для захисту.
2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не складали злочини за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатися покарання більш тяжке, ніж те, яке могло бути застосоване в той час, коли злочин було скоєно.
Стаття 12
Ніхто не може піддаватися довільному втручанню в його особисте і сімейне життя, довільним посяганням на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Стаття 13
1. Кожна людина має право вільно пересуватися і вибирати собі місце проживання в межах кожної держави.
2. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися в свою країну.
Стаття 14
1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах і користуватися цим притулком. 2. Це право не може бути використане в разі переслідування, насправді заснованого на скоєнні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 15
1. Кожна людина має право на громадянство.
2. Ніхто не може бути довільно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство.
Стаття 16
1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без обмежень за ознакою раси, національності або релігії вступати в шлюб і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо вступу в шлюб, під час стану в шлюбі і під час його розірвання.
2. Шлюб може бути укладений тільки при вільній і повній згоді обох сторін, що вступають у шлюб.
3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.
Стаття 17
1. Кожна людина має право володіти майном як одноосібно, так і спільно з іншими.
2. Ніхто не повинен бути довільно позбавлений свого майна.
Стаття 18
Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічним або приватним порядком у вченні, богослужінні та виконанні релігійних і ритуальних обрядів.
Стаття 19
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне вираження їх; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 20
1. Кожна людина має право на свободу мирних зібрань і асоціацій.
2. Ніхто не може бути примушуємо вступати в якусь асоціацію.
Стаття 21
1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через посередництво вільно обраних представників.
2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні.
3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна знаходити собі вираження в періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні проводитися при загальному і рівному виборчому праві, шляхом таємного голосування або ж за допомогою інших рівнозначних форм, що забезпечують свободу голосування.
Стаття 22
Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримки її гідності і для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній галузях через посередництво національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Стаття 23
1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці і на захист від безробіття.
2. Кожна людина без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.
3. Кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для нього самого і його сім'ї та доповнюване, при необхідності, іншими засобами соціального забезпечення.
4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити в професійні спілки для захисту своїх інтересів.
Стаття 24
Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня і на оплачувану періодичну відпустку.
Стаття 25
1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров'я і добробуту його самого і його сім'ї, і право на забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, вдовства, настання старості або іншого випадку втрати засобів до існування за незалежними від неї обставинами.
2. Материнство і немовля дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, які народилися в шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.
Стаття 26
1. Кожна людина має право на освіту. Освіта має бути безкоштовною щонайменше в тому, що стосується початкової та загальної освіти. Початкова освіта має бути обов'язковою. Технічна та професійна освіта має бути загальнодоступною, і вища освіта має бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
2. Освіта має бути спрямована до повного розвитку людської особистості і до збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами, і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй з підтримання миру.
3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
Стаття 27
1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, насолоджуватися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.
2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.
Стаття 28
Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.
Стаття 29
1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, в якому тільки і можливий вільний і повний розвиток її особистості.
2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших і задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
3. Здійснення цих прав і свобод у жодному разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 30
Ніщо в цій Декларації не може бути витлумачено, як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані до знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.