30 вересня 1954 року ВМС США була прийнята на озброєння перша в світі АПЛ. Підводний човен, названий на честь вигаданого корабля з творів Жюля Верна, експлуатувався протягом чверті століття і став першопрохідцем відразу в декількох сенсах.
Екіпаж «Наутилуса» складався з 13 офіцерів і 92 матросів. Човен був оснащений шістьма носовими 533-міліметровими торпедними апаратами і несла на борту 24 торпеди.
Незважаючи на велику вагу, «Наутілус» пересувався досить швидко
Від дизель-електричних човнів «Наутілус» відрізнявся не тільки наявністю нової енергетичної установки, а й конструкцією корпусу, розташуванням цистерн, приміщень і обладнання. При водотоннажності близько 4000 тонн корабель, оснащений двовальною атомною енергетичною установкою марки «S2W» фірми «Вестінгауз електрик корпорейшн» сумарною потужністю 9860 кВт (13 800 к. с.), розвивав швидкість понад 20 вузлів.
Підводний човен вийшов у море 1955 року
17 січня 1955 року «Наутілус» вперше вийшов у море, і його перший капітан Юджин Вілкінсон відправив в ефір історичне повідомлення: «Underway on nuclear power» («Йдемо на атомній енергії»).
«Наутилусу» вдалося досягти Північного полюса
У серпні 1958 року «Наутілус» став першим кораблем, який досяг Північного полюса своїм ходом. Роком раніше перша спроба подібного походу зірвалася. Зайшовши під пакові льоди, «Наутілус» спробував було спливти в точці, де ехоледомер показав полинню, проте напоровся на дрейфуючу крижину, серйозно пошкодивши єдиний перископ.
АПЛ була занадто помітною
Конструкція «Наутилуса» мала суттєві недоліки. Так, питома маса атомної установки виявилася дуже велика, через що на «Наутилусі» не вдалося встановити частину передбаченого проектом озброєння. Один тільки корпус реактора важив близько 35 тонн. Тоді як вага біологічного захисту, до складу якого входив свинець, сталь та інші матеріали, сягала близько 740 тонн.
Проблемою човна був і створюваний ним шум. Працюючі турбіни давали таку вібрацію, що сонар ставав марним вже на швидкості 4 вузла. Човен ставав «глухий», створюваний шум демаскував його. Цей недолік був врахований американцями при проектуванні наступних АПЛ.
Морякам довелося шукати протікання за допомогою рідини для радіатора
У житті «Наутілуса» були і кумедні епізоди. Так, у травні 1958 року під час підготовки до походу на Північний полюс на човні мала місце водотеча головного конденсатора паротурбінної установки. Просочувана в конденсатно-живильну систему забортна вода могла стати причиною засолення другого контуру і спричинити вихід з ладу всієї енергетичної системи корабля. Спроби знайти місце протікання не призвели до успіху, і командир підводного човна прийняв оригінальне рішення.
Після приходу «Наутилуса» в Сіетл матроси в штатському одязі (підготовка походу трималася в суворій таємниці) скупили в автомобільних магазинах всю патентовану рідину для заливки в радіатори автомобілів, чим нечувано здивували власників магазинів. Половина цієї рідини (близько 80 л) була вилита в конденсатор, після чого ні в Сіетлі, ні пізніше під час походу проблема засолення конденсатора не виникала. Ймовірно, теча була в просторі між подвійними трубними дошками конденсатора і припинилася після заливки цього простору самотвердеющей сумішшю.