Дослідники показали, що каракатиці можуть пам'ятати, які події з ними відбувалися в конкретний момент часу в певному місці, аж до останніх днів життя.
Навіть у похилому віці люди можуть пам "ятати багато подій досить чітко. Біологи показали, що така здатність є і у каракатиць
З віком люди поступово втрачають здатність запам'ятовувати події, що відбувалися в певний час і в певному місці - наприклад, те, що ми їли на обід в минулий вторник. Це називається епізодичною пам'яттю, і вважається, що її зниження відбувається через погіршення роботи тієї частини мозку, яка називається гіпокамп.
У каракатиць немає гіпокампу, і структура їх мозку кардинально відрізняється від нашої. Теменна частка мозку каракатиці пов'язана з навчанням і пам'яттю. Вчені помітили, що здатність пам'ятати певні події у цих тварин знаходиться на чудовому рівні до останніх двох-трьох днів їх життя. Це, на думку дослідників, може пояснити, чому епізодична пам'ять у каракатиць не залежить від віку.
У своїй роботі біологи провели експеримент, в якому каракатиць спочатку навчали підходити до певного місця в їхньому акваріумі, відзначеному чорно-білим прапором. Потім тварин навчили розуміти, що два продукти, якими вони зазвичай харчуються - трав'яні креветки і королівські креветки - можна взяти в певних зазначених прапорами місцях через різні проміжки часів.
Потім вчені перевірили пам'ять каракатиць, щоб переконатися, що тварини не просто вивчили схему. Для цього два місця годування були унікальними кожен грошень.Всі каракатиці - незалежно від віку - дивилися, яка їжа з'являлася поруч з кожним прапором, і використовували її, щоб визначити, яке місце годування було найкраще. Виявилося, що молоді та старі особини однаково добре справлялися із завданням. Вчені припускають, що ця здатність допомагає каракатицям розмножуватися, адже спарюються вони тільки в кінці життя. За словами біологів, здатність пам'ятати, з ким, де і в якому місці відбувався статевий акт, може допомогти тваринам спаритися з якомога більшою кількістю партнерів і поширити свої гени.
Стаття опублікована в журналі Proceedings of the Royal Society B.