Кількість щоденних спорожнень людини визначається відразу ж кількома факторами. До їх числа можна віднести як кількість їжі, так і загальний стан шлунково-кишкового тракту, склад продуктів харчування і так далі. У разі якщо людина віддає перевагу продуктам харчування рослинного походження, тоді кількість кала набагато більша, ніж якби вона їла продукти харчування тваринного походження. У нормальному стані організм людини день у день виробляє близько двохсот - трьохсот грам екскрементів. У разі ж якщо за добу виділяється близько півтора - двох кілограмів екскрементів, тоді, швидше за все, на обличчя якісь порушення, що відбуваються в організмі людини. В даному випадку мова може йти як про отруєння, так і про секреторну недостатність, синдром недостатнього всмоктування або про якусь кишкову інфекцію. Якщо говорити безпосередньо про секреторну недостатність, то в порушенні виділення травних ферментів може бути винна як підшлункова залоза, так і шлунок, тонка або товста кишка, а також дванадцятипалка. Що стосується консистенції калу, то на сьогоднішній день фахівці виділяють кілька його форм. Він може бути як оформленим або щільним, так і водянистим, а також густо-кашицеобразним і рідко-кашицеобразним. У нормальному стані екскрементам повинна бути притаманна досить щільна консистенція. У новонароджених екскременти можуть бути клейкими і в'язкими. У разі якщо у пацієнта відзначається спазм прямої або сигмідної кишки, тоді його кал стає стрічкоподібним. Часом у нормальному стані спостерігається і кашицеобразний кал. Відбувається це переважно в тому випадку, якщо людина вживає в їжу велику кількість рослинної їжі. Мазевидний кал виділяється при різних порушеннях секреції підшлункової залози. Рідкому калу властиво виділятися в разі надмірної перистальтики в просвіт кишківника с^, а також запального ексудату. Бродильні процеси в області кишечника провокують виділення пеністих екскрементів. Говорячи про колір кала, в найперше варто зазначити, що в нормальному стані він є коричневатим. Такий колір екскрементам надає стеркобілін, тобто основний пігмент калових мас. При цьому не варто забувати про те, що колір фекалія залежить не тільки від пігменту, але ще й від продуктів харчування, лікарських препаратів, а також патологічних домішок. Так, наприклад, світлий кал може спостерігатися як при рослинній дієті, так і при вживанні великої кількості молочних продуктів. Нерідко світлий кал є наслідком і припинення вступу в кишечник людини необхідної кількості жовчі. У разі якщо в організмі пацієнта є незмінений білірубін, даний факт також може спровокувати виділення світлого кала. Світлий жовтий кал може бути відзначений і в результаті застосування таких фармацевтичних засобів як сульфіт магнію або медикаменти сіни. Гнилісні процеси в області кишечника, гепатити, бродильна диспепсія - у всіх цих випадках кал також буде мати світлий окрас. Запідозрити про наявність тих чи інших патологій можна і за запахом калових мас, а також за домішками, які можуть бачитися в їх складі.

Головна відмінність абдомінального сепсису від інших його різновидів у тому, що при абдомінальному зараження відбувається з органів травного тракту. Інфекція потрапляє в черевну порожнину і в ній утворюються місця локалізації інфекції. Перші згадки про такий вид цього захворювання відносяться ще до кінця дев'ятнадцятого століття. Абдомінальний сепсис дуже важко піддається впливу терапевтичних заходів. Він трапляється при деяких хворобах органів травлення, при великих інфікуваннях шкірних покривів, при установці катетерів у пацієнтів з поганою опірністю організму. При даному виді захворювання виживають всього тридцять - сорок відсотків хворих. Причому, якщо хвороба спровокована лише одним типом збудника, то одужання хворого відбувається швидше і стан його не настільки важко. Основним збудником абдомінального сепсису є стафілокок і різні його різновиди. Зараз дуже часто для лікування такого типу захворювання використовують хірургічні способи. Одним з них є релапаротомія. Застосування такої методики лікування абдомінального сепсису дає можливість впливати на збудника безпосередньо. Також є можливість точно відстежити картину розвитку інфекції, також при використанні релапаротомії можна здійснити відкачування гнійного вмісту черевної порожнини. Однак у цього нового методу лікування є і кілька недоліків, наприклад те, що черевну стінку доводиться пробивати знову, що може спровокувати утворення свищів на стінках кишечника.

Масло гарбуза прийнято вважати прекрасним засобом не тільки для профілактики, але і для лікування численних недуг. Отримують цю олію за допомогою холодного пресування гарбузового насіння. Оскільки пресування холодне, це дає можливість зберегти в ньому практично всі корисні речовини, притаманні даному овочу. Слід зазначити, що цю олію можна вживати людям у будь-якому віці. Крім цього його можна використовувати щодня. На сьогодні ця олія випускається переважно у вигляді капсул. Їм лікують різні патології. Це і гепатит, і дискінезія жовчевиводних шляхів, і ентероколіт, і холецистолангіт, і жирова дистрофія. Изжога, алкогольное поражение печени, ожирение, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, гастрит - все это также показания к применению данного масла. Не обійтися без його допомоги і в разі цирозу, стоматиту, коліту і пародонтозу. Відзначимо відразу ж, що в боротьбі з усіма перерахованими вище станами дану олію необхідно приймати по три - чотири капсули вранці, в обід і ввечері. У разі якщо у людини відзначаються алергічні реакції на деякі продукти харчування, квітковий пилок або лікарські препарати, тоді йому слід приймати гарбузове масло по шість - вісім капсул на добу. При наявності тих чи інших урологічних або андрологічних недуг його прописують по дві - три капсули тричі на день. Ця олія при таких захворюваннях використовується і для проведення мікроклізм. Для однієї такої клізми потрібно буде взяти п'ять мілілітрів масла гарбуза.

Сепсис крові ще називають зараженням крові. При цьому захворюванні інфекція потрапляє в організм ззовні і розноситься кров'ю по тканинах, а іноді інфекція локалізується в організмі і звідти розноситься по всьому організму. Сепсис крові це важке захворювання, яке зачіпає роботу практично всього організму. При цій хворобі крові неможливо мимовільне одужання, також як немає і періодів ремісії захворювання. Збудниками цього захворювання крові можуть бути бактерії, віруси або грибки. Відомі випадки захворювання, які викликані збудником вірусу герпесу, токсоплазмами або кандидами. При цьому в одному організмі цей же самий збудник може спровокувати абсолютно не небезпечну для життя хворобу. У деяких людей мікроби, що викликають хворобу, абсолютно мирно існують на слизових рота і носа. Але при потраплянні на слизові ослаблену людину, вони можуть спровокувати дане захворювання крові. Часто трапляється так, що у людини збудник довгий час присутній в організмі, не викликаючи жодних тяжких наслідків. Але після сильного стресу або виснаження імунітет послаблюється, і він хворіє на цю хворобу. Наприклад, при епідемії сальмонельозу один відсоток всіх хворих перенесли захворювання у вигляді сепсису. Особливо небезпечний внутрішньолікарняний сепсис, який з'являється в результаті діяльності специфічної лікарняної мікрофлори. За даними американських джерел близько шістдесяти відсотків лікарень у своїй атмосфері містять небезпечні мікроби, які можуть бути збудниками захворювання. Тяжкість захворювання залежить в першу чергу від того, яким збудником воно спровоковано.