У людини, завдяки свідомості і високому рівню соціальної організації, потреба в пошуку може проявитися у творчості. Зрозуміло, і творчість може стимулюватися різними причинами - від потреби суспільства у вирішенні назрілих завдань («соціальне замовлення») до прагнення до самоствердження. Але серед спонукальних причин творчості не слід забувати і про безкорисливе задоволення, що доставляється самим процесом роботи. Людська творчість як найбільш яскравий прояв пошукової активності найбільше свідчить проти того, що пошук необхідний нібито тільки для задоволення інших потреб і не має самостійної цінності. Такий погляд суперечить цілому досвіду людства. Адже науково-технічний прогрес і зростання добробуту не тільки не зменшують, а, навпаки, збільшують роль творчої активності, вимагають залучення до творчої праці все більшої кількості людей, які звільняються від повсякденних турбот про хліб нагальний і від необхідності виконання рутинної та монотонної роботи. Якби задоволення інших потреб автоматично знецінювало пошукову активність і робило її непотрібною, науково-технічний прогрес становив би величезну небезпеку для людства - небезпеку психічного, інтелектуального виродження. Крім того, він сам би зупинився. Але вся справа в тому, що саме у творчості проявляється унікальність потреби в пошуку - її принципова ненасичуваність, бо потреба в пошуку - це потреба в постійній зміні самої людини. Справжня творчість сама себе стимулює і сама по собі є для людини нагородою.