Під йогою ховається досить універсальна і досить унікальна культура, яка підходить всім без винятку, в тому числі і дітям. Ця культура виховує в людині як особистість, так і духовність, а також характер. Якщо говорити безпосередньо про її використання для виховання дітей, то в даному випадку зовсім неважливо яка іменна фізична підготовка є у малюка. Ніякого значення не має і його вік. Вся справа в тому, що дану науку можна представити дитині у формі гри, яка напевно їй сподобається, так як в грі будуть брати участь мама і тато. Ні для кого не секрет, що дітям подобаються спільні ігри з їхніми батьками. Як же грати з дітьми в йогу? 1. Йога без правил. Виконайте будь-яку найлегшу позу і попросіть малюка зробити те ж саме. Дуже важливо похвалити дитину, в іншому випадку далі виконувати ті чи інші вправи їй навряд чи захочеться. Можна ще й надихнути його, сказавши, що у нього вийшло набагато краще, ніж у мами або тата. У жодному разі не змушуйте дитину повторювати ту чи іншу позу в точності до міліметра. Залиште її виконання на його розсуд. Як вийде, так і буде, так як в даний момент мова йде про йогу без правил. 2. Правильна тактика. Сьогодні у малюка немає настрою або в момент, коли ви вирішили позайматися з ним, він дивиться щось цікаве по телевізору. У таких випадках не варто наполягати на заняттях, просто встаньте поруч з ним і займайтеся самі. Швидше за все, вже через кілька хвилин йому теж захочеться до Вас приєднатися. Якщо ж цього не станеться, тоді дитина насправді втомилася. Дитячий організм завжди набагато чутливіший. 3. Таємничий ритуал. Не варто проводити такі заняття щодня. Підберіть для них всього два - три дні на тиждень. Тривалість заняття повинна займати близько п'ятнадцяти хвилин у разі, якщо вік дитини варіює в межах від трьох до шести років. Якщо ж дитині захочеться продовжити, тоді, будь ласка. Дуже важливо придумати якийсь ритуал, який буде асоціюватися у дитини з даними заняттями. Так, наприклад, Ви можете надіти на нього якийсь незвичайний одяг або розстелити в дитячій кімнаті спеціальний килимок. Як тільки дитина буде бачити, що Ви готуєтеся до занять, вона тут же переключитися на потрібну хвилю. 4. Веселі асани. Найчастіше діти самостійно вибирають для себе пози, причому ті, які виходять у них краще за всіх інших. У більшості випадків це кувирки, різні містки, ходіння на руках, стійки на голові та деякі інші, під час виконання яких батьки йому весь час допомагають. Це нормально, оскільки діти особливо сильно відчувають тілесний контакт. 5. Показовий виступ. Якщо у дитини буде все виходити, вона обов'язково захоче показати свої можливості близьким їй людям. Нехай показує, причому, чим частіше він буде це робити, тим краще, оскільки постійне повторення одних і тих же поз дасть можливість не тільки розвинути пам'ять, але ще й зміцнити м'язи. 6. Фінальне розслаблення. Найчастіше до кінця заняття відзначається явна втома дитини. Щоб малюк міг розслабитися, його потрібно укласти спиною на підлогу і попросити його закрити очі. Поки малюк буде лежати в такому положенні, розкажіть йому якусь спокійну історію або цікаву казку. Потім попросіть дитину зробити глибокий вдих і надутися, як повітряну кульку. Після цього просимо дитину повільно роздягнутися і видихнути повітря. Таку вправу потрібно буде повторити три - чотири рази. Воно допоможе заспокоїти буття серця, а також нормалізувати дихання. Після таких ігор діти найчастіше засипають, що прийнято вважати нормальним явищем. На закінчення відзначимо, що дитяча йога є абсолютно безпечною, так що консультація фахівця в даному випадку може знадобитися тільки тоді, коли у дитини є якісь серйозні проблеми зі здоров'ям.

Необхідне дозування місцевого анестезуючого препарату при епідуральній терапії підбирається з урахуванням численних факторів. Найчастіше хворому вводять один - два мілілітри розчину медикаменту на кожен окремий сегмент спинного мозку, передбачений для блокування. Виходить, що при пункції в області попереку використовується достатня велика кількість анестетика, оскільки тільки таким чином вдається здійснити не тільки моторну, але ще й сенсорну блокаду в момент хірургічного втручання на органах черевної порожнини. А от якщо мова йде тільки про сегментарну блокаду, тоді використовуються мінімальні дози анестезуючого засобу. Найчастіше сегментарна блокада застосовується після торакальних втручань, а також під час родового процесу. Підбираючи дозу при епідуральній анестезії важливо враховувати ще й вік хворого. Справа в тому, що на літніх людей діє і знижена доза анестетика. Пояснюється даний факт тим, що з віком відзначається зменшення не тільки розтяжливості, але ще й обсягу епідурального простору. У підсумку, щоб досягти знеболювання можна ввести і менше дозування анестетика. А ось вага тіла найчастіше не враховується при виборі дози. Винятком з правил є тільки ті громадяни, у яких є в наявності виражене ожиріння. Їм підбирають більш маленьку дозу анестетика, оскільки в їх випадку також найчастіше спостерігається зменшення обсягу епідурального простору. Зростання - ще один фактор, якому властиво впливати на епідуральну терапію. Справа в тому, що людям, чий зріст не перевищує ста п'ятдесяти сантиметрів, рекомендується вводити по одному мілілітру анестезуючого медикаменту на сегмент. А ось якщо зріст вище ста п'ятдесяти сантиметрів, тоді необхідно вводити вже по два мілілітри медикаменту на кожен сегмент. Обумовлений даний факт тим, що зростанню властиво впливати на краніальне поширення анестетика. Слід зазначити ще й той факт, що кількість того чи іншого анестезуючого засобу безпосередньо залежить ще й від обсягу, а також концентрації введеного розчину. У разі якщо хворому буде введений анестетик великого обсягу, але при цьому низької концентрації, це може стати причиною розвитку сенсорної блокади на дуже високому рівні, а ось моторна блокада залишиться слабо вираженою. І навпаки, малі обсяги концентрованого анестезуючого засобу спровокують потужну сенсорну блокаду, при цьому моторна блокада залишається незмінною. Повторні дози того чи іншого анестетику при епідуральній анестезії рекомендується вводити тільки в той момент, коли пацієнт знову відчує досить сильні больові відчуття. Вдруге вводиться тільки третя частина або половина початкової дози. Часом фахівці керуються своїм досвідом і вводять чергову дозу через певний проміжок часу, який здається особисто їм найбільш підходящим. Найкраще цього не робити, оскільки таким чином можна спровокувати розвиток занадто високого або занадто низького рівня блокади. Поза всяким сумнівом, проведення епідуральної анестезії багато в чому залежить і від наявної патології, а також від загального стану здоров'я. На закінчення хочеться звернути увагу читачів на той факт, що багатьох патологій насправді можна уникнути. Для цього потрібно всього-на-всього чітко дотримуватися всіх правил здорового способу життя.

Жодна людина не може бути на всі сто відсотків впевнена в тому, що в її шлунково-кишковий тракт не зможуть проникнути ті чи інші шкідливі або отруйні речовини. Буває й таке, коли слизову шлунка дуже сильно дратують навіть найбільш звичні для організму компоненти типу спиртних напоїв або тютюнового диму. Яким чином від них позбутися і чи можна взагалі це зробити? Вихід зі сформованої ситуації насправді є - це ентеросорбенти. Саме ця група препаратів допоможе кожному з нас очистити шлунково-кишковий тракт від усіх скупчених у ньому токсинів. Для кожного медикаменту даної групи важливу роль відіграють дві характеристики, а саме з якої речовини складається препарат, а також якою структурою він володіє. Дуже важливо, щоб речовина, що входить до складу медикаменту, не була агресивною по відношенню до шлунково-кишкового тракту. Якщо ж говорити про структуру, то вона повинна бути створена таким чином, щоб з одного боку, виводимі шкідливі компоненти міцно утримувалися нею, а з іншого - можна було б «зібрати» найбільшу кількість токсинів. Важливий і той факт, щоб той чи інший ентеросорбент не порушував нормального процесу травлення. Яким же чином діють ентеросорбенти? Даній групі медикаментів властиво не тільки захищати слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, але ще й очищати шлунок від усіх шкідливих речовин, які з якихось причин в нього потрапили. Більш того, саме за рахунок даних препаратів вдається зупинити процес інтоксикації організму, так як їх використання не дає можливості болючій зоні збільшуватися в своїх розмірах. З їх допомогою проводять терапію не тільки дуоденіту, але і виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, а також гастриту з підвищеною кислотністю і багатьох інших патологій. Одним з ентеросорбентів, який особливо часто використовується в сучасній медичній практиці, є препарат під назвою фосфалюгель. Впливаючи на організм людини, цей медикамент не тільки знижує кислотність, але і нормалізує виділення кислоти в шлунок. Крім цього даному лікарському засобу властиво також вбирати в себе гази і токсини, що виникають в процесі перетравлювання їжі. Як тільки він їх захоплює, він тут же їх і виводить. Слід зазначити, що даний ентеросорбент прийнято вважати одним з найбезпечніших, так що його абсолютно спокійно призначають навіть немовлятам. Одним єдиним протипоказанням до застосування даного фармацевтичного засобу є ниркова недостатність. Насамкінець зазначимо, що застосування фосфалюгеля для лікування грудних дітей найкраще обговорити з педіатром, попередньо записавшись до нього на консультацію.

В організмі людини як хребет, так і нервові закінчення, які розташовуються на шиї, оповиті досить твердою оболонкою, яку іменують мозковою. Слід зазначити той факт, що епідуральна область не тільки оточує цю оболонку, але ще й проходить уздовж неї. А ось епідуральну область перетинають нерви, запалення яких провокує розвиток больових відчуттів в даній ділянці. Розвиток запального процесу може бути обумовлений як пошкодженням дисків хребта, так і дотиком нервів з кістковою структурою хребта. Епідуральна анестезія передбачає введення в епідуральну область спеціальних протизапальних медикаментів, які в свою чергу не тільки зменшують силу больових відчуттів, але ще й викликають втрату чутливості. Больові відчуття зникають тільки тому, що цим медикаментам властиво блокувати передачу больових імпульсів безпосередньо по нервових закінченнях спинного мозку. Виходить, що за допомогою даного методу знеболювання можна досягти не тільки розслаблення м'язів, але і тимчасового їх паралічу, а також повної відсутності чутливості. Застосування даного методу анестезії не часто, але все може стати причиною розвитку деяких ускладнень. Насправді ризик розвитку тих чи інших ускладнень безпосередньо залежить від обраної анальгезії, а точніше від знеболюючого препарату, який вводиться кожному хворому окремо. Насправді ускладнення можуть виникнути як при анальгезії живота, так і при знеболюванні рук, ніг, шиї, грудей або пахової області. Тут же звернемо увагу читачів на той факт, що анальгезія голови за допомогою даного методу знеболювання не здійснюється, так як нерви в даному випадку проходять через черепно-мозкову нервову систему. До числа медикаментів, які можуть бути використані при такій анестезії, можна зарахувати як лідокаїн, так і зволікання, ропівакаїн, фентаніл, клонидин і багато інших. Що ж стосується безпосередньо ускладнень після епідуральної анестезії, то вони зустрічаються в медичній практиці вкрай рідко. Якщо вірити даним статистики, то вони дають про себе знати в одному випадку з двадцяти трьох тисяч. Набагато частіше даного роду знеболювання не дає належного результату, а точніше в одному випадку з двадцяти. У разі якщо у хворого є в наявності така патологія як коагулопатія, тоді у нього в результаті даної анестезії може розвинутися епідуральна гематома. Часом відзначається і витікання цереброспинальної рідини в епідуральну область. Обумовлений даний факт випадковим проколом твердої мозкової оболонки. Найчастіше цей факт стає причиною розвитку головних болів, які можуть турбувати пацієнтів як кілька днів, так і кілька тижнів або місяців. Вельми токсичними прийнято вважати і дуже великі дози знеболюючих медикаментів, так що дозування в обов'язковому порядку повинен підбирати фахівець. Інтоксикація тим чи іншим лікарським засобом може спровокувати розвиток спазмів або безпам'ятства. У деяких випадках відзначається і нетривале утримання рідини в організмі.