Вперше про епідуральну анестезію, а також техніку її проведення стало відомо людству ще близько ста років тому, а саме в тисяча вісімсот вісімдесят четвертому році. Суть даного методу дуже схожа з анестезією, яка використовується стоматологами для «заморозки» зубів. Якщо говорити безпосередньо про перидуральну анестезію, то в даному випадку медикамент вводиться в область, розташовану поблизу нервових корінців, в обов'язки яких входить «збирати» біль, що виходить від усіх органів малого тазу, в тому числі і матки. У хребетному каналі кожної людини розташовується спинний мозок, який з усіх боків захищається досить щільною оболонкою, що складається зі сполучної тканини. Саме через цю оболонку і проходять численні нервові корінці, шлях яких стартує зі спинного мозку. Область між стінками хребетного каналу, а також твердою оболонкою спинного мозку носить назву «перидуральної» або «епідуральної», що перекладається як «поза» або «біля». Саме в цю область і вводять місцевий анестезуючий засіб, тобто медикамент, призначений для «заморожування» нервів. Звідси і назва даної анестезії, а саме «епідуральна». Здійснює даного роду процедуру анестезіолог. Саме цей фахівець за допомогою спеціальної голки здійснює введення дуже тонкого катетера в епідуральну область, яка розташовується в районі попереку. Як тільки катетер буде введений, голку тут же прибирають, а катетер закріплюють до спини. У результаті за допомогою катетера вдається ввести той чи інший знеболювальний препарат, який у свою чергу перешкоджає проходу больових імпульсів до головного мозку. Виходить, що він позбавляє породіллю від будь-яких больових відчуттів, при всьому при цьому свідомості вона не втрачає. Під час природних пологів жінці вводять анестетик, якому не властиво сковувати рухів породіллі. А от якщо йдеться про кесаревий переріз, тоді жінці вводять препарат, який наче паралізує всю нижню частину її тіла, тобто ворушитися вона не може. Слід зазначити ще й той факт, що в обов'язки анестезіолога входить не тільки ввести катетер і підібрати необхідну дозу знеболюючого препарату. Даний фахівець зобов'язаний перебувати поруч з породіллею протягом всього родового процесу, щоб відстежувати будь-які зміни з боку її організму. Справа в тому, що деякі медикаменти часом викликають розвиток непередбачених ситуацій, так що на чеку потрібно залишатися постійно. І ще, дуже важливо, щоб анестезіолог був висококваліфікований, так як саме від його дій залежить загальне самопочуття не тільки породіллі, але ще й малюка. Насамкінець звернемо увагу читачок ще й на те, що для запровадження епідуральної анестезії дуже важливо підібрати ще й правильний момент. У більшості випадків за допомогою до цього методу знеболювання звертаються тільки тоді, коли сутички набувають регулярного характеру. Справа в тому, що саме регулярні сутички є сигналом початку швидкого розкриття шийки матки. Раніше цього часу вводити даного роду анестезію недоцільно. Про це Ви зможете дізнатися, отримавши консультацію гінеколога ще під час вагітності.

Варикоз прийнято вважати однією з тих патологій, яка за своєю поширеністю займає одну з лідируючих позицій. Сучасні фахівці виділяють первинне, а також вторинне розширення вен, яке виникає в результаті вроджених захворювань вен або раніше перенесеного тромбофлебіту. До списку причин, яким властиво провокувати первинну форму даного захворювання, можна занести ускладнення відтоку крові, спадкову неповноцінність клапанного апарату венозної системи, ожиріння, тривале перебування у вертикальному положенні, обумовлене професійною діяльністю, плоскостопість, носіння гумових підв'язок, хронічні патології печінки тощо. Варикоз характеризується втратою еластичності вен, в результаті чого вони піддаються надмірному розтягненню або розширенню. У підсумку формуються так звані венозні вузли, а часом і тромби. Даному патологічному стану притаманний поступовий розвиток, в ході якого поразки піддаються в найперше підшкірні вени. У таких хворих під шкірою утворюються ізвинені вузли або тяжкі, які з часом набувають бурого або темного забарвлення. Оскільки шкірний покрив людини при даному стані не отримує всі необхідні йому поживні компоненти, рано чи пізно це може стати причиною розвитку трофічних язв. Профілактичні заходи в даному випадку найчастіше проводяться з метою попередити розвиток тих чи інших ускладнень даної патології. Крім цього вони допомагають поліпшити процес кровообігу в ураженій області, а також знизити до мінімуму силу прояву наявних ознак. Якщо говорити безпосередньо про лікування варикозу за допомогою апітерапії, то в даному випадку відразу ж варто зазначити, що такий метод терапії прийнято вважати досить ефективним. Жало бджоли пускають безпосередньо у вузли вен, а також у ті їхні місця, які викликають особливо сильні больові відчуття. Відразу ж після того, як отрута потрапляє під шкіру, вона проникає в уражену венозну область, при цьому знімаючи больові відчуття і розширюючи капіляри. В результаті, за допомогою апітерапії вдається значно поліпшити венозний відтік крові, а, отже, і позбутися вузлів, що виникли на венах. До складу бджолиної отрути входить досить велика кількість гірудину - речовини, якій властиво як розчиняти тромби, так і покращувати циркуляцію крові не тільки по венах, але і по капілярах. Вже після кількох сеансів пацієнти зазначають, що їхні вузли та біль зникли, а ноги стали більш привабливими. Трохи більше терпіння знадобиться для того, щоб позбутися венозної сітки, однак апітерапії підвладні і це. На жаль, далеко не всі хворі, які страждають від варикозу, звертаються за допомогою до цього методу терапії. Даремно, оскільки гірудину властиво в п'ять разів активніше боротися з тромбами, ніж це роблять пиявки, а точніше їх секрет. Важливо відзначити і той факт, що після таких сеансів ранок на тілі людини не залишається. Більше того, бджолам не властиво висмоктувати кров, отже, людина її не втрачає. На закінчення відзначимо, що будь-які патології набагато простіше лікувати на їх первинних стадіях розвитку, так що не відкладайте візит до фахівця «в довгий ящик».

При проведенні кесаревого перерізу цілком можливе використання двох видів анестезії, а саме загальної та регіональної. Що стосується загальної анестезії, то це, звичайно ж, наркоз, проте тут же відзначимо, що за допомогою до даного методу знеболювання звертаються тільки в особливих випадках. До числа таких випадків можна віднести як випадання пуповини, так і екстрені показання, поперечне положення тіла плоду, гостру кровотечу, тромбоцитопенію і так далі. Якщо ж говорити про регіональну анестезію, то в даному випадку може бути використана як епідуральна, так і спинальна, а також спино-епідуральна анестезія. Відразу ж відзначимо, що наркоз на сьогоднішній день особливою популярністю не користується, так як даному методу знеболювання властиво досить часто сприяти розвитку численних ускладнень і побічних ефектів. Більш того, при кесаревому перерізі використання наркозу може негативно позначитися на загальному стані здоров'я не тільки майбутньої матусі, але ще й плоду. Саме при використанні наркозу дуже часто спостерігається порушення процесу дихання новонародженого, його надмірна млявість і сонливість. А ось що стосується епідуральної або спинальної анестезії, то даного роду методи знеболювання користуються особливою популярністю в сучасній гінекології, так як набагато рідше сприяють розвитку тих чи інших побічних ефектів. Ці методи знеболювання досить схожі між собою. Їх єдиною відмінною рисою прийнято вважати те, що при спинальному знеболюванні препарат вводять в рідину, яка омиває спинний мозок, а ось при епідуральній анестезії медикамент вводять в епідуральну область, яка розташовується між поперековими хребцями. При кесаревому перетині в обох випадках анестетик вводять жінці в сидячому або лежачому положенні. Обидва дані методу знеболювання можуть викликати лише легкий дискомфорт, особливих больових відчуттів при введенні анестезуючих медикаментів не відзначається. Є й деякі клінічні відмінності спинальної та епідуральної анестезії при кесаревому перерізі. Так, наприклад, при використанні спинальної анестезії породілля перестає відчувати біль вже через десять - п'ятнадцять хвилин. У другому випадку больові відчуття зникають тільки через чверть години або через півгодини. А ось якщо говорити про адекватність знеболювання, то в даному випадку перидуральна анестезія виграє, так як при її використанні додаткова доза анестетика може бути введена в будь-який момент. Якщо ж спинальна анестезія домогтися належного результату не допомогла, тоді породіллю вводять загальний наркоз, оскільки повторно спинальну анестезію проводити не рекомендується. Є і деякі протипоказання до використання регіональних методів анестезії при проведенні кесаревого перерізу. Так, наприклад, спинальна та епідуральна анестезія категорично протипоказані при порушенні згортання крові, а також при низьких тромбоцитах крові. Крім цього від такого знеболювання варто відмовитися і в тому випадку, якщо у породіллі є інфекція в області виконання анестезії.

Незважаючи на те, що епідуральну анестезію прийнято вважати одним з найбільш нешкідливих методів знеболювання, в деяких випадках їй все ж властиво провокувати розвиток не тільки побічних реакцій, але ще й різних ускладнень. Про все це кожен анестезіолог зобов'язаний попередити своїх пацієнток ще до початку процедури. Відразу ж відзначимо, що як побічні ефекти, так і ускладнення даного методу анестезії відзначаються в медичній практиці досить рідко. Які все-таки реакції та ускладнення можуть виникнути при такому знеболюванні? По-перше, це тяжкість у ногах, а також відчуття оніміння. Даний побічний ефект прийнято вважати нормальною реакцією з боку організму. Як правило, відразу ж після того як анестетики припиняють свій вплив, дане явище зникає саме по собі. По-друге, при використанні такого знеболювання про себе може дати знати і тремтіння. Тремтіння в таких випадках відчувається в області м'язів. Насправді дана реакція є безпечною, але при цьому вельми неприємною. Жодного негативного впливу на здоров'я малюка і породіллі вона не чинить. По-третє, зниження артеріального тиску. Даний побічний ефект прийнято вважати недовготривалим. Найчастіше при зниженні артеріального тиску анестезіолог приймає рішення ввести фізіологічний розчин, який у свою чергу сприяє нормалізації тиску. У деяких породіль може розвинутися і реакція на місцевий анестезуючий препарат. Даного роду реакції прийнято вважати вкрай небезпечними, саме тому в разі якщо у жінки коли-небудь була відзначена алергія на будь-які медикаменти, їй в обов'язковому порядку слід повідомити про це анестезіологу. При використанні епідуральної анестезії можуть бути відзначені і проблеми з диханням. Справа в тому, що деяким анестетикам властиво чинити прямий вплив безпосередньо на дихальні м'язи грудної клітини. У підсумку породілля починає відчувати брак повітря. Без допомоги лицьової маски, призначеної для подачі кисню, в таких випадках ніяк не обійтися. Бувають і такі випадки, коли епідуральна анестезія не приносить абсолютно ніякого полегшення, тобто їй не вдається позбавити породіллю від больових відчуттів. Вихід з ситуації, що склалася, звичайно ж, є. Найчастіше фахівці вводять інший анестезуючий препарат. Парестезія - ще один можливий побічний ефект, що супроводжується відчуттям «прострілу» в області спини. Найчастіше це явище є досить короткочасним і виникає воно переважно під час введення катетера. Обумовлено розвиток парестезії деякими технічними труднощами, які можуть виникнути під час постановки катетера. Слід зазначити ще й той факт, що деякі побічні ефекти епідуральної анестезії можуть виникнути вже після пологів. Так, наприклад, нерідко породіллі відчувають больові відчуття в області спини ще кілька днів після пологів. А болить у них місце, куди був введений катетер. Часом болі продовжують турбувати ще кілька днів або тижнів. Ще одним ускладненням такого методу знеболювання, яке дає про себе знати вже після пологів, прийнято вважати головний біль. Виникає головний біль тоді, коли анестезіолог під час введення катетера просовує голку трохи далі епідурального простору. До числа серйозних ускладнень такої анестезії можна зарахувати як параліч нижніх кінцівок, так і пошкодження нервів, а також кровотечу в епідуральний простір.