У ході численних клінічних досліджень, які проводяться вже багато десятків років поспіль, вдалося встановити, що аутоімунні патології зустрічаються в сучасній медичній практиці не просто часто, а дуже часто. На тлі зниження захисних сил організму про себе можуть дати знати досить різноманітні патології, в тому числі і гінекологічні захворювання, одним з яких є аутоімунний оофорит. Згідно з наявними даними саме аутоімунний оофорит стає причиною розвитку первинно-яєчникової недостатності. Скажімо більше, цей патологічний стан у сорока - шістдесяти дев "яти відсотках випадків є причиною розвитку та гіпергонадотропної недостатності яєчників, а також у двадцяти - тридцяти відсотках випадків - нормогонадотропної недостатності яєчників. На сьогоднішній день справжній патогенез даного патологічного стану досі залишається до кінця невивченим. Вченим відомий тільки лише той факт, що даний аутоімунний процес в області яєчників приблизно в п'ятдесяти відсотках випадків супроводжується ще якоюсь аутоімунною патологією. Це може бути як цукровий діабет першого типу, так і аутоімунний тиреоїдит, ревматоїдний артрит, тимектомія в анамнезі, аутоімунна недостатність кори надниркових човнів, системна червона вовчанка, перніціозна анемія і так далі. Слід зазначити ще й той факт, що при аутоімунному оофориті у хворої спостерігаються суттєві гістологічні зміни. В даному випадку найчастіше вдається виявити явну інфільтрацію тканин, обумовлену запальним процесом, яка представлена не тільки плазмоцидами, але і лімфоцитами, а також еозинофілами. Про те, що при даній патології має місце бути деструкція тканин, сигналізує і наявність Т-клітин в запальному інфільтраті. Виявити наявність аутоімунного оофориту вдається за допомогою гістологічного, а також імуногістологічного методів діагностики. Використовується в даному випадку і метод виявлення циркулюючих антиоваріальних антитіл. Найточнішим з них прийнято вважати саме гістологічний метод. Саме з його допомогою вдається виявити специфічну клітинну відповідь. У будь-якому випадку діагноз даного захворювання ніколи не ставиться на основі результатів одного єдиного методу діагностики. У всіх випадках фахівці вдаються до допомоги хоча б двох методів. Що стосується терапії аутоімунного оофориту, то в даному випадку використовуються як глюкокортикостероїдні препарати, так і антиестрогенні засоби, а також багато інших медикаментів. Жодного разу вчені заявляли і про те, що в боротьбі з цією патологією на найбільш ранніх етапах її розвитку доречно використовувати комбіновані естрогени, оскільки їм властиво пригальмовувати зростання домінантного фолікули. В результаті, відзначається зменшення і аутоантигенної стимуляції. Насамкінець зазначимо, що впоратися з цим захворюванням вдається тільки дуже сильним жінкам, оскільки курс його терапії вимагає підвищеної терплячості і надмірної старанності. Попри це позбутися його все ж можна.

Практично у всіх випадках патологія під назвою оофорит супроводжується ще й такою недугою як сальпінгіт, тобто запалення маточних труб. Оскільки обидва дані захворювання викликають розвиток одних і тих де симптомів, у медичній практиці їх об'єднують воєдино і іменують сальпінгоофоритом або аднекситом, тобто запаленням придатків. Як тільки в запальний процес залучається не тільки маточна труба, але ще й яєчники, дані органи споюються і формують так зване єдине запалення. Формування гню в даній області може стати причиною розвитку досить серйозних ускладнень даної патології. Дане захворювання небезпечне і своїми наслідками. Які ж наслідки оофориту? В саму першу чергу варто відзначити, що даній патології властиво провокувати розвиток різних порушень з боку травного тракту. Особливо часто в даному випадку про себе дають знати різні недуги кишечника. Крім цього оофорит сприяє виникненню порушень і з боку сечовидільної системи в особі пієлонефриту, циститу і так далі. Різні порушення з боку ендокринної та центральної нервової системи також можна зарахувати до наслідків даного патологічного стану. Дуже часто воно стає причиною порушення і менструального циклу. У жінок, які страждають від цього захворювання, відзначається як часта затримка менструації, так і болючі менструації, а також виділення під час менструального циклу. Найнебезпечнішими наслідками оофориту є позаматорна вагітність і безпліддя. Що стосується безпліддя, то воно обумовлене не тільки порушенням прохідності маточних труб, але ще й порушенням гормональної працездатності яєчників. http://www.Publish.Com.Ua/news/cistit-wkti/Які заходи профілактики оофориту? Уникнути розвитку цього дуже небезпечного патологічного стану насправді можна. Для цього кожній жінці слід дотримуватися деяких правил. По-перше, дуже важливо уникати переохолоджень. Запам'ятайте, одягатися потрібно по сезону. Ніколи не вдягайте в зимову пору року міні спідниці або короткі сукні. По-друге, кожна представниця прекрасної статі зобов'язана чітко дотримуватися всіх правил здорового способу життя і, найголовніше, кожній жінці потрібно вести активний спосіб життя. По-третє, постійно користуйтеся різними методами контрацепції. Вони допоможуть попередити розвиток не тільки оофориту, а й багатьох інших не тільки запальних, але ще й інфекційних недуг. По-четверте, дотримуйтесь всіх правил особистої гігієни. І, нарешті, по-п'яте, регулярно ходіть на консультацію гінеколога. Тільки чітко дотримуючись всіх цих рекомендацій, Ви зможете вберегти себе від величезної кількості захворювань, в тому числі і від оофориту. Навіть якщо Ви вже відчули на собі той чи інший симптом даного патологічного стану, про дані рекомендації в будь-якому випадку забувати не потрібно. Проходячи курс терапії даної патології, чітко дотримуйтесь і всіх цих правил. У таких випадках вони допомагають уникнути розвитку тих чи інших наслідків даної патології, а також рецидивів даного патологічного стану.

Наслідки такого захворювання як оофорит є такими ж підступними, як і саме захворювання. Підступність самої патології полягає в її розпливчастих симптомах. Справа в тому, що ознаки цієї патології дуже часто схожі на симптоми інших захворювань, що дуже сильно збиває з справжнього шляху. Так, наприклад, у жінок з оофоритом можуть спостерігатися як болі внизу живота різної інтенсивності, так і лихоманка, загальне нездужання, блювота, запаморочення, нудота, порушення менструального циклу і так далі. Всі ці ознаки можуть дати про себе знати і при звичайній застуді або грипозному стані. У підсумку, представниці слабкої статі починають самостійне лікування, однак, на їх превеликий жаль, ніяких результатів воно не дає. Це і не дивно, так як лікують вони зовсім не те, що потрібно. Адже залишати дану патологію без належної уваги ні в якому разі не можна, так як при її розвитку в саму першу чергу страждають яєчники. Ні для кого не секрет, що для представниць слабкої статі яєчники є свого роду символом жінки. Без них жінка ніколи не буде мамою. Крім цього, саме в яєчниках відбувається вироблення таких стероїдних гормонів як андрогени, естрогени і прогестини. Всі ми жодного разу стикаємося з таким поняттям як менструальний цикл, проте далеко не всі знають про те, що під цим терміном ховається безпосередньо цикл роботи яєчників, а також час дозрівання фолікула і його перетворення на яйцеклітину. Наприкінці цього циклу ми маємо щомісячну кровотечу або вагітність. Цей процес здійснюється наступним чином: один з фолікулів, що містяться в яєчниках, займає лідируючу позицію, тим самим призупиняє подальший розвиток всіх інших фолікулів. Всередині цього «домінанта» починає формуватися яйцеклітина. Як тільки починається овуляція, яйцеклітина тут же разом з кров'ю переноситься в маточну трубу, а потім і в матку. Якщо за той проміжок часу поки ооциту досягне матки, відбувається її запліднення, тоді в матку потрапляє вже ембріон і жінку можна вважати вагітною. Якщо ж запліднення не відбувається, тоді на обличчя чергова менструація. Зазначимо ще й той факт, що особливо часто оофорит спостерігається у жінок віком від шістнадцяти до тридцяти п'яти років. Які ж підступні наслідки цього патологічного стану? Найпідступнішим наслідком цієї недуги досі прийнято вважати безпліддя. Виникає воно внаслідок тривалої відсутності лікування даного захворювання. Справа в тому, що за відсутності належного курсу терапії починає розвиватися закупорка маточних труб. Дане явище в п'ятдесяти відсотках випадків спостерігається вже після третього нападу даного запального процесу. Іншим не менш небезпечним наслідком даного захворювання є раптова вагітність, яка виникає внаслідок численних спайок, які формуються на місці порушених тканин. Крім цього на тлі оофориту про себе може дати знати і абсцес, при перфорації якого розвивається ще й пельвіоперитоніт. Це ж захворювання може стати поштовхом інтоксикації організму, а також зараження крові хворої.

Оскільки ознаки оофориту практично завжди є досить розмитими, дуже часто хворі плутають їх з симптомами таких захворювань як перитоніт, ендометріоз, апендицит, кистома яєчника і так далі. Не рідко при розвитку ознак даної патології у жінок з'являються підозри і на розвиток позамежної вагітності. Враховуючи всі ці факти, діагностику цієї недуги прийнято вважати досить ускладненою. Точний діагноз оофориту вдається поставити на підставі відразу ж декількох методів дослідження. У найперше беруться до уваги дані гінекологічного анамнезу, а саме внутрішньоматкові діагностичні процедури, наявність або відсутність ранньо перенесених запальних процесів придатків матки, захворювання, що передаються статевим шляхом, ускладнення родового процесу, аборти. Крім цього важливе значення має і анамнез справжньої патології, тобто місце розташування і характер больових відчуттів, переохолодження, загальний стан здоров'я, наявність або відсутність виділень. Жінок з підозрою на цю недугу просять здати ще й деякі лабораторні аналізи. Як правило, це загальний аналіз сечі та аналіз крові, а також мазок з вологолища та уретри. При наявності даного захворювання в крові і сечі спостерігається збільшення числа лейкоцитів. Не обійтися в даному випадку і без гінекологічного обстеження. Під час його проведення гінекологу вдається встановити не тільки порушення рухливості придатків матки, але ще й збільшення яєчників. Для постановки діагнозу оофориту необхідно пройти і ультразвукове обстеження органів малого тазу. Використовується в даному випадку і бактеріологічне обстеження, а також ПЛР, ПІФ та ІФА - діагностики. Вони необхідні для встановлення справжнього збудника даного захворювання. У разі якщо у лікаря закралися підозри щодо наявності туберкульозного або гнійного запального процесу яєчників, тоді жінку направляють ще й на додаткове обстеження, що передбачає проведення лапароскопії та гістеросальпінгографії. За допомогою гістеросальпінгографії вдається розглянути грубі анатомічні зміни в маточних трубах, яким властиво виникати тільки при хронічних формах даної патології. А ось лапароскопія допомагає розгледіти повністю не тільки матку, але ще й яєчники, а також маточні труби. Саме цей метод діагностики допомагає також відрізнити оофорит від багатьох інших запальних процесів в даній області. Якщо вірити існуючим відомостям, то даний метод діагностики є найбільш інформативним, так як з його допомогою можна отримати практично всі необхідні відомості для призначення воістину ефективного курсу терапії.