У книгах Костянтина Станіславського описані теорія кіл уваги та вправи з ними, за допомогою яких актор може навчитися залишати або розширювати свою зону комфорту, тренувати спостережливість і чутливість.
Якщо спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти не викликається постановкою свідомої мети і не пов'язана з вольовими зусиллями, то таку увагу називають мимовільною або ненавмисною.