Синдром Жильбера прийнято вважати доброякісним патологічним процесом, що супроводжується збільшенням рівня непрямого білірубіну в плазмі крові. Спровокувати підвищення кількості непрямого білірубіну можуть численні фактори. Це і нераціональне харчування, і емоційне перенапруження, і оперативні втручання, і надмірна фізична активність, і інфекційні або простудні захворювання, і так далі. Яка клініка синдрому Жильбера? Відразу ж зазначимо, що ця патологія найчастіше протікає доброякісно. Часом клінічний прояв цієї недуги взагалі відсутній, незважаючи на те, що в крові відзначається значне збільшення числа непрямого білірубіну, яке вдається виявити шляхом лабораторних досліджень. Дуже часто це захворювання супроводжується тимчасовим розвитком жовтяниці. В даному випадку лабораторні дослідження вказують на підвищення рівня не тільки непрямого, але і прямого, а також загального білірубіну. У даному випадку хворі можуть скаржитися на такі ознаки, що спостерігаються переважно при астеновегетативному синдромі як надмірна дратівливість, загальна слабкість, зниження апетиту. Крім цього у них також можуть відзначатися больові відчуття в правому підребер'ї. Пояснюється розвиток даного симптому незначним збільшенням розміру печінки. Якщо промацати печінку, то можна виявити, що її нижній край виходить з-під правої реберної дуги. Слід зазначити, що при даній патології, як кал, так і сеча свій окрас не змінюють. І ще, кількість білірубіну при даному захворюванні становить 80-130 мкмоль/л. Короткочасне, а також незначне збільшення рівня білірубіну відзначається приблизно в тридцяти відсотках випадків. Яким чином можна диференціювати синдром Жильбера від інших патологій? Насправді диференціювати цей синдром від інших захворювань нескладно. У разі якщо у хворого відзначаються досить агресивні симптоми, які значно псують йому життя, а також, якщо лабораторні дослідження вказують на серйозні зміни в крові, тоді з упевненістю можна говорити про те, що мова йде не про синдром Жильбера, а про іншу патологію. Набагато складніше диференціювати цю недугу від уповільненого гепатиту, так як в даному випадку на обличчя одні і ті ж симптоми. Щоб поставити точний діагноз знадобиться скористатися допомогою біопсії печінки. У разі якщо у людини саме цей синдром, тоді у нього будуть відзначатися мінімальні морфологічні зміни даного органу.

Представникам медицини досі все ніяк не вдається до кінця розібратися зі спадковими патологіями, незважаючи на це найчастіше людям з даними захворюваннями вдається допомогти, так що найголовніше, щоб людина знала про те, що вона хвора. Часом симптоми тієї чи іншої спадкової недуги дають про себе знати тільки після певної події, яку прийнято вважати свого роду поштовхом до розвитку тих чи інших ознак. Поговоримо трохи про білірубін. Що ж він собою являє? Під білірубіном мають на увазі жовчний пігмент, наділений цегляно-червоним відтінком. Формується цей пігмент з гемоглобіну, тобто з'єднання білка з залізом, яке розташовується в еритроцитах крові, тим самим, визначаючи їх забарвлення. Гемоглобіну властиво розпадатися в клітинах як кісткового мозку, так і селезінки, а також печінки. У нормальному стані в крові людини є як прямий, так і непрямий білірубін. У сукупності вони являють собою загальний білірубін крові. У момент розпаду гемоглобіну спочатку формується непрямий білірубін, після чого він проникає в печінку, впадає в реакцію з глюкуроновою кислотою і трансформується в прямий білірубін, який в свою чергу проникає в жовчні протоки і виходить з організму разом з калом. За допомогою лабораторного дослідження вдається виявити як загальну кількість даного пігменту, так і число прямого білірубіну. У разі збільшення числа даного пігменту відбувається фарбування кожного покриву, а також склер у жовтушний колір. Поза всяким сумнівом, даний стан негативно позначається на роботі не тільки внутрішніх органів, але ще й головного мозку. Якщо патологія супроводжується ще й надмірним розпадом еритроцитів, тоді відзначається підвищення рівня непрямого білірубіну. При ураженні клітин печінки відзначається збільшення числа прямого білірубіну. Який взаємозв'язок між білірубіном і синдромом Жильбера? Синдром Жильбера являє собою спадкову патологію, при якій в крові хворого відзначається незначне підвищення рівня непрямого білірубіну, а також жовтяниця. Відбувається це через зниження працездатності ферменту глюкуронілтрансферази, що в свою чергу призводить до порушення обміну білірубіну в крові. Вперше дане явище вдалося описати французькому лікарю Жильберу на початку двадцятого століття. У більшості випадків ця патологія вражає жителів Африки, а також представників сильної статі. Як правило, цю патологію вдається виявити ще в ранньому віці, причому особливо часто вона дає про себе знати відразу ж після ГРВІ або перенесеного вірусного гепатиту. Варто відзначити, що при розвитку даної недуги страждають практично всі системи і органи людського організму. Так, наприклад, з боку вегетативної нервової системи виникають такі симптоми як часте серцебиття, періодичне підвищення або зниження артеріального тиску, больові відчуття в області живота, тремтіння рук та інші. При синдромі Жильбера на шкірному покриві обличчя хворого можуть виникнути і так звані телеангіектазії, що нагадують собою плями невеликих розмірів, які своєю формою схожі на зірочки або сіточки. Вони складаються з дрібних кровоносних судин. І ще, дана патологія відноситься до розряду хронічних недуг, які час від часу супроводжується загостреннями.

Відвари синьоголовника прийнято вважати прекрасними засобами в боротьбі не тільки з різними патологіями шлунково-кишкового тракту, але і з ревматизмом, асцитом, сечокам'яною, а також жовчокам'яною хворобою. Даного роду відвари лікують також гнійний катар верхніх респіраторних шляхів, туберкульоз легенів, лихоманку. Дуже часто до них за допомогою звертаються і в разі пародонтозу, кашлюку, виразкової хвороби шлунка, аменореї, скрофульозу. Не обійтися без допомоги цих відварів і в тому випадку, якщо мова йде про якесь шкірне захворювання. Прямо зараз увазі читачів будуть представлені два рецепти відварів синьоголовника. Перший рецепт такий: необхідно взяти двадцять п'ять грам подрібнених коренів цієї рослини, залити їх половиною літра води і залишити кипіти на повільному вогні протягом десяти хвилин. Після цього залишаємо відвар ще на шістдесят хвилин наполягатися, проціжуємо його і приймаємо по сто мілілітрів чотири рази на день. Дуже важливо приймати цей відвар безпосередньо перед прийомом їжі. Щоб приготувати відвар із сухої трави синьоголовника, необхідно взяти дві столових ложки сировини, залити його двома склянками води і поставити кипіти на повільний вогонь протягом трьох - чотирьох хвилин. Відвар знімаємо, залишаємо його на сто двадцять хвилин, потім проціжуємо і приймаємо всередину по половині склянки вранці, в обід, ввечері і перед сном. Цей відвар теж найкраще приймати до прийому їжі, а також за дві - три години до відходу до сну. Це важливо, оскільки в іншому випадку хворого може замучити безсоння.

Препарат синекод у лікарській формі драже випускає Югославський завод Hemofarm DD. Драже являють собою округлі, двояковипуклі таблетки помаранчевого кольору, білі всередині. Реалізуються драже в блістерах по десять штук, упакованих в картонну коробку. Активний компонент драже - бутамірату дигідроцитрат, якого в одному дражі міститься двадцять міліграмів. Драже даного препарату володіють здатністю придушувати кашель, очищати бронхи від мокротиння. Призначають драже при будь-яких видах гострого кашлю або при можливості появи його після хірургічних втручань. Заборонено вживати драже синекод дітям до шести річного віку та людям з індивідуальною непереносимістю компонентів засобу, а також жінкам, які перебувають на ранніх термінах вагітності. Пацієнтам від шести до дванадцятирічного віку призначають по одній дражі вранці і ввечері. Маленьким пацієнтам після дванадцяти років можна вживати також по одному дражі, але вранці, в обід і ввечері. Зовсім дорослим пацієнтам можна прописувати по дві пігулки вранці і ввечері. У деяких випадках вводять і денний прийом препарату, таким чином, щоб проміжки між прийомами драже синекод становив не менше восьми, але і не більше дванадцяти годин. Драже синекод можна застосовувати спільно з будь-якими іншими лікарськими засобами. У деяких пацієнтів під час лікування цим препаратом можуть виникати різні небажані побічні явища, такі як екзантема і порушення роботи органів травлення. При подібних явищах слід звернутися до лікаря.