Що стосується медикаментозної терапії синдрому Кушинга, то в даному випадку вона необхідна тільки для того, щоб полегшити загальне самопочуття хворого. Йому прописують метирапон, аміноглутетимід і кетоконазол. Усі ці лікарські препарати сприяють інгібуванню синтезу кортикостероїдів. Деяким пацієнтам призначають і такий фармацевтичний засіб як мітотан, наділений протипухлинною дією. Цьому медикаменту властиво чинити токсичний вплив на кору надниркових працівників. Саме тому часом його призначають і при раку надниркових. Якщо говорити про оперативну терапію, то в даному випадку все залежить від форми даного синдрому. У разі гіпофізарного синдрому Кушинга фахівці використовують трансфеноїдальну ревізію гіпофіза, а також вичерпування пухлини за допомогою хірургічного обладнання. Найчастіше в таких випадках звертаються за допомогою до опромінення гіпофізу. Після оперативного втручання хворі найчастіше дуже швидко йдуть на поправку, при всьому при цьому у багатьох з них спостерігається дефіцит АКТГ. Терапевтичний ефект опромінення відзначається не відразу. Більше того, таке лікування стає причиною розвитку гіпопітаризму. При наявності надниркового синдрому Кушинга вибір фахівців падає на адреналектомію. Дуже важливо перед таким хірургічним втручанням повністю позбавити хворого від гіпокаліємії, а також різних інших водних і електролітних порушень, якщо такі є. Перед проведенням адреналектомії хворому потрібно буде пройти курс лікування кортикостероїдами. Якщо цей синдром супроводжується ще й цукровим діабетом, тоді хворому прописують індивідуальний курс терапії. Говорячи про саме оперативне втручання, варто відзначити, що при раку надниркових, а також при кортикостеромі здійснюють переважно односторонню адренаектомію. У разі якщо розміри новоутворення не перевищують чотирьох сантиметрів, тоді застосовується поперековий позабрюшинний доступ. Якщо ж розміри пухлини більші, тоді використовують передній або бічний надбрюшинний доступ. Після таких операцій пацієнтам прописують гідрокортизону натрію сукцинат. У разі якщо пацієнту була проведена двостороння адреналектомія, тоді йому доведеться приймати клюкокортикоїди все своє життя. При односторонній адреналектомії дані медикаменти рекомендується приймати протягом декількох місяців, поступово зменшуючи їх дозу до мінімальної. Найголовніше протягом усього курсу терапії не забувати про те, наскільки важливо в даний період чітко слідувати всім правилам здорового способу життя. Слід зазначити, що під час проведення оперативного втручання цілком можливий розвиток деяких ускладнень. Це можуть бути як шлунково-кишкові кровотечі, так і раневі інфекції, тромбоемболічні ускладнення, вилучення шлунка, панкреатит, розбіжність швів і деякі інші.

Симптоми, що вказують на наявність синдрому Кушинга, можуть бути досить різноманітними. Найчастішою ознакою цієї патології прийнято вважати ожиріння. Цей симптом спостерігається біля дев'яноста відсотків пацієнтів. У більшості випадків про себе дає знати кушингоїдний тип ожиріння, тобто жир при такому ожирінні накопичується дисплатично, переважно на грудях, обличчі, животі, спині, а також шиї. А ось що стосується тильного боку пензля, то в даній області жирова клітковина, а також шкірний покрив навпаки стають дуже тонкими. Їх витончення явно помітно людині. Слід зазначити, що при інших типах ожиріння дане явище не відзначається. Ще однією ознакою розвитку цього синдрому прийнято вважати атрофію м'язів, яка особливо сильно вражає ноги, а також плечовий пояс. У деяких хворих атрофуються м'язи сідниць і стегон. У таких випадках пацієнти скаржаться на больові відчуття в момент підйому і присідання. Бувають і такі випадки, коли атрофії піддаються м'язи черевної стінки. У таких хворих з'являється «жаб живіт». Дуже сильно видозмінюється при синдромі Кушинга і шкірний покрив. Найперше спостерігається його витончення. Крім цього шкіра хворого набуває мармурового відтінку і стає сухою. На окремих ділянках шкіри можливе лушкування, а також пітливість. Наявність ожиріння поряд з витонченням шкіри призводить до виникнення розтяжок. У медицині їх називають стріями. Дані розтягнення володіють фіолетовим або багрово-червоним забарвленням і атакують вони, як правило, шкірний покрив живота, молочних залоз, прапорів і внутрішньої поверхні стегон. Досить часто на шкірному покриві таких хворих виявляють і висип, який всім своїм зовнішнім виглядом нагадує акне. Гіперпігментація спостерігається нечасто, проте даний симптом також характерний для синдрому Кушинга. Остеопороз - ще одна явна ознака даної недуги. Він розвивається практично у всіх хворих. Особливо сильно поразці піддаються поперековий і грудний відділи хребта. В результаті, у пацієнтів відзначаються часті переломи і зміщення хребців в даній області. Звертаємо увагу на той факт, що переломи в таких випадках викликають у хворих дуже сильні больові відчуття. У разі якщо даний синдром розвивається у дитини, тоді малюк найчастіше відстає в зрості. Що стосується ознак синдрому Кушинга з боку нервової системи, то це може бути будь-який симптом, починаючи із загальмованості і закінчуючи ейфорією. Стероїдний цукровий діабет спостерігається в десяти - двадцяти відсотках випадків. Найчастіше цей патологічний стан вдається стабілізувати за допомогою медикаментів, призначених для зниження рівня цукру в крові. Якщо говорити про симптоми з боку статевої системи, то у представниць прекрасної статі при даному синдромі найчастіше виникає гірсутизм. У обох статей може розвинутися і аменорея. Кардіоміопатія при синдромі Кушинга характеризується змішаною течією. Виникає даний стан на тлі артеріальної гіпертензії, електролітних зрушень або катаболічних ефектів стероїдів на міокард. Супроводжується цей стан серцевої недостатністю, а також досить серйозними порушеннями ритму серця. Саме ці явища найчастіше призводять до загибелі пацієнтів.

Синдром Кушинга вражає в найперше ендокринну систему і супроводжується виробленням в людському організмі дуже великої кількості кортикостероїдів. Спровокувати секрецію надлишкової кількості кортикостероїдів можуть численні фактори. Це і надлишкове вироблення кортикостероїдів наднирками, і прийом великої кількості стероїдних медикаментів, і злоякісні, а також доброякісні новоутворення. А ось що стосується хвороби Кушинга, то вона виникає безпосередньо при наявності пухлини гіпофіза. Даної пухлини властиво виробляти спеціальні хімічні компоненти, які стимулюють надниркові виробляти дуже велику кількість кортикостероїдів. Якщо говорити про причини розвитку синдрому Кушинга, то це, як правило, надмірна кількість кортизолу. В даному випадку надмірна кількість даного гормону може вироблятися при наявності пухлини не тільки гіпофіза, але і багатьох інших внутрішніх органів, яким властиво виробляти хімічні компоненти, які в свою чергу стимулюють знову таки надниркові на вироблення надмірної кількості даних гормонів. Що стосується симптомів, то в даному випадку, як при хворобі, так і при синдромі Кушинга вони дуже походять один на одного. Надмірна кількість стероїдів стає причиною округлення обличчя хворого. Повіки набувають, а ось шкірний покрив обличчя набуває яскравого рум'янця. У разі розвитку цього патологічного стану у представниць прекрасної статі відзначається надмірне зростання волосся на обличчі. У місці сьомого шийного хребця, а також тулуба можна спостерігати скупчення великої кількості жиру. На шкірному покриві в обох випадках дуже часто з'являються смуги розтягнення, іменовані стріями. Зміна піддається і гормональний фон. Так, наприклад, у жінок цілком можливе порушення менструального циклу або збільшення розміру клітора. Дуже часто такі хворі страждають від психічних розладів, а також різних інфекційних патологій. Дуже часто хвороба Кушинга супроводжується ще й симптомами пухлини гіпофіза, які дають про себе знати у вигляді частих головних болів, погіршення або втрати зору. У більшості випадків ураження піддається саме периферичний зір. У разі наявності пухлини великих розмірів, спостерігається зміна вироблення та інших гормонів гіпофіза, що провокує випадання всіх його функцій.

Найголовнішим складовим компонентом гвоздики є її ефірна олія. Ця речовина становить від п'ятнадцяти до двадцяти шести відсотків з усіх інших компонентів рослини. Ефірна олія в свою чергу практично повністю складається з евгенолу. Також до його складу входять такі необхідні корисні компоненти як: карифіллен, гумулен, дубильні речовини, олеанолова кислота, слиз, жирові речовини. Ще з давніх часів гвоздика застосовувалася не тільки як пряність, але і як ліки. Що стосується її лікувальних властивостей, то вона досить часто застосовувалася в боротьбі з зубним болем, в якості прекрасного антисептика. Також її використовують для полегшення дихання за наявності у людини будь-якого респіраторного захворювання. За допомогою гвоздичного відвару досить часто лікують захворювання очей. Гвоздика як прянощі застосовується тільки в цілому засохлому вигляді. Іноді, звичайно ж, вона може застосовуватися і в молотому вигляді, але в цих випадках її аромат дуже швидко зникає. Використовувати цю рослину в кулінарії потрібно дуже акуратно. Справа в тому, що надмірна термообробка цієї рослини може повністю позбавити її аромату. Ця рослина використовується як приправа в маринади під час консервування грибів, різних фруктів, овочів, ягід і навіть риби. Гвоздика також застосовується під час приготування таких страв як: плов, каша, м'ясний бульйон, варення, свинина тощо. Вона входить до складу численних напоїв, соусів, гірчиці. Гвоздична ефірна олія використовується в тютюновій промисловості, а також у парфумерному виробництві.