Здається, ми всі помремо. Чи ні? Втім, останні дослідження стверджують, що зробити це швидко можна лише в тому випадку, якщо ми докладемо деяких зусиль... Давним-давно - скажімо, до 2013-го - вважалося, що внутрішній кордон зони населеності в Сонячній системі знаходиться досить далеко від Землі, приблизно в 0,1 а. тобто не ближче 0,9 а. тобто від зірки. Таким чином, планета начебто нашої перегріється так, що почне втрачати воду з атмосфери, лише через мільярд років, а ось раніше життю ніщо не загрожує. Недавня робота групи Раві Кумара Коппарапу (Ravi Kumar Kopparapu), що використовувала уточнені дані абсорбції сонячних променів вуглекислим газом і водяним пором, дала зовсім інші дані. Так, виявилося, що внутрішній кордон зони населеності знаходиться в 0,99 а. тобто від Сонця, тобто життя на земкубі ходить по дуже тонкому льоду, який до того ж скоро ростає. Виходило, що десь через сотню мільйонів років світність Сонця зросте на 1% в силу неминучих особливостей тамтешніх термоядерних реакцій, і біосфера Землі накаже довго жити, швидше за все, так і не встигнувши перейти в ноосферну стадію.