Тут я хотів би підкреслити наступне: хоча уявлення людей про причини їх фрустрацій можуть впливати на ймовірність того, що вони будуть відкрито атакувати когось, вони можуть поводитися агресивно і тоді, коли блокування їх прагнення до мети було ненамірним або виправданим (легітимним). Агресивні спонукання не завжди бувають явними, і крім того, іноді навіть соціально адекватні фрустрації породжують агресивні тенденції.

Тепер я застосую результати проведеного аналізу до ситуації, знайомої більшості з нас, - футбольній грі - і спробую показати, що багато речей, які здаються такими, що не відповідають даній теорії, можуть, однак, бути цілком зрозумілі саме з її точки зору.

Я неодноразово зазначав, що не кожна фрустрація веде до відкритого нападу. Очевидно, цілий ряд умов може впливати на ймовірність того, що люди будуть вести себе агресивно, коли їм перешкоджають у досягненні їх цілей. Деякі з цих умов вже згадувалися.

У головах 1-ї частини цієї книги обговорюються найбільш важливі причини, що обумовлюють емоційну агресію, починаючи з фрустрацій. Долард і його колеги запропонували найбільш широко відому версію концепції «фрустрація - агресія», згідно з якою фрустрації породжують агресивні тенденції. Якщо цю дещо застарілу концепцію викласти в більш сучасних термінах, то основна її теза полягає в тому, що бар'єри на шляху до очікуваних цілей породжують стимуляцію до емоційної агресії. Надалі психологи відзначали, що фрустрації збуджують різні тенденції, лише одна з яких є агресивною. Це передбачає, що люди можуть навчитися або тому, що на фрустрації можна реагувати неагресивною поведінкою, або тому, що агресивні реакції на фрустрації «окупаються» (приносять користь, якісь вигоди). Концепція «фрустрація - агресія» в основному, однак, передбачає, що наукування лише модифікує зв'язок між фрустрацією і агресією, але не визначає її.