Як тільки пацієнту ставлять діагноз синдрому Кушинга, йому в найперше прописують інгібітори стероїдогенезу в особі аміноглютетиміда і хлодитана. Тим хворим, яким прописують протонотерапію на область гіпофізу, доводиться приймати даного роду медикаменти протягом досить тривалого проміжку часу. Часом курс лікування даними лікарськими препаратами триває більше року. Тривалість лікування цими засобами безпосередньо залежить від розвитку ефекту тієї самої протонотерапії. У разі транссфеноїдального вилучення кортитропіноми гіпофізу прогноз найчастіше сприятливий. Так, наприклад, даний метод терапії дозволяє реабілітуватися приблизно дев'яносто відсоткам хворих. Найчастіше після аденомектомії у пацієнтів виникає транзиторний гіпокортицизм, що зберігається від трьох - чотирьох до дванадцяти місяців. Що ж стосується протонотерапії, то її проводять тільки тим пацієнтам, у яких не вдалося виявити аденному гіпофіза. Повторний розвиток цього синдрому після протонотерапії можливий тільки через дев'ять - дванадцять місяців після завершення лікування. Що стосується терапії даної патології за допомогою двосторонньої адреналектомії, то в даному випадку відразу ж варто зазначити, що цей метод лікування намагаються використовувати тільки у вкрай рідкісних випадках. Пояснюється це тим, що він найчастіше провокує розвиток ще й синдрому Нельсона. А ось за допомогою односторонньої адреналектомії вдається незначно, але все зменшити силу прояву гіперкортицизму. Прогноз лікування цим методом безпосередньо визначається як місцем розташування, так і поширеністю пухлинного новоутворення. Якщо метастази поширені, тоді повного лікування домогтися буде неможливо. Симптоматичне лікування передбачає використання калію, медикаментів проти остеопорозу, гіпотензивних медикаментів, а також препаратів, призначених для зниження рівня цукру. У будь-якому випадку всі необхідні препарати, а також рекомендації при наявності синдрому Кушинга хворий отримує на консультації фахівця. У разі якщо хворі на цей синдром проходять неадекватне лікування, тоді приблизно тридцять - п'ятдесят відсотків з них помирають протягом перших п'яти років. Більш сприятливий прогнозом можна порадувати тих пацієнтів, у яких даний синдром виник на тлі доброякісної кортикостероми. Найчастіше у таких хворих продовжує нормально функціонувати хоча б один наднирковий. Відзначається це приблизно у вісімдесяти відсотках випадків. В інших двадцяти відсотках випадків вдається зберегти нормальне функціонування відразу ж двох надниркових. У більшості випадків хворим повністю позбутися цієї недуги тільки при своєчасно розпочатому лікуванні. Якщо ж у пацієнтів розвивається еукортицизм, тоді їм доводиться протягом тривалого проміжку часу вести боротьбу з такими ускладненнями синдрому Кушинга як остеопороз, цукровий діабет, дистрофія і так далі. Далеко не найсприятливіший прогноз чекає пацієнтів з ектопованим АКТГ-синдромом або поширеним метастазуванням злоякісної кортикостероми. У разі наявності злоякісної кортикостероми приблизно двадцять - двадцять п'ять відсотків хворих помирають протягом п'яти років. Середня тривалість життя людей, які страждають від синдрому Кушинга, становить чотирнадцять місяців.

У медицині синдром Кушинга досить часто іменують також гіперкортицизмом. Ця патологія являє собою клінічний синдром, що виникає в результаті надмірного вироблення гормонів наднирковців в особі кортизолу або на тлі тривалого використання кортикостероїдів у формі ін'єкцій або таблеток. Наднирковики кожної людини щодня виробляють певну кількість кортизолу. Якщо комусь не відомо, тоді поспішаємо повідомити, що наднирниками іменують парну ендокринну залозу, яка розташовується в просторі за черевиною. Складовими компонентами надниркових засобів є мозкова речовина і кора. Якщо говорити про мозкову речовину, то вона бере невід'ємну участь у виробленні гормонів стресу, таких як норадреналін і адреналін. А ось у корковій зоні виробляються три види гормонів, а саме андрогени, кортикостероїди і мінералокортикоїди. Яку ж функцію покладено на кортизол? Саме цей гормон допомагає людському організму набагато швидше пристосуватися до тих чи інших факторів ззовні, які сприяють розвитку стресових ситуацій. В даному випадку в облік беруться як травми, так і емоції, а також інфекції. За правильну роботу надниркових працівників відповідає спеціальний відділ головного мозку під назвою гіпофіз. Саме в його обов'язки входить регулювання формування кортизолу. Часом даний відділ не справляється з покладеним на нього завданням. В результаті, надниркові почнуть виробляти набагато більше кортизолу, ніж необхідно організму. Найчастіше відбувається це з вини розвитку пухлини в гіпофізі або в самих наднирках. Які патологічні зміни спостерігаються на тлі синдрому Кушинга? Оскільки цей синдром є наслідком надмірної продукції кортизолу, надмірна кількість цього гормону передусім негативно впливає на тканини і структури людського організму. Страждають не тільки кістки і м'язи, а й шкірний покрив, внутрішні органи, міокард тощо. У підсумку, про себе дають знати численні як атрофічні, так і дистрофічні зміни різного ступеня тяжкості. Крім цього при надмірній кількості даного гормону відзначається значний стрибок рівня цукру в крові, що стає причиною розвитку стероїдного діабету. Цьому гормону при синдромі Кушинга властиво впливати і на обмін жирів. Артеріальна гіпертензія, аритмія, серцева недостатність - все це також зміни, які можуть спостерігатися при даному синдромі, причому відбувається це досить часто. Важливо відзначити і той факт, що даний синдром дуже сильно підриває захисні сили організму. В результаті, людський організм більше не в змозі люто чинити опір всім інфекційним патологіям. Якщо говорити про найчастіші симптоми синдрому Кушинга, то в даному випадку, перш за все, варто вказати на такі ознаки даної недуги як:

Основним проявом синдрому Кушинга прийнято вважати постійне збільшення кількості кортизолу в крові. Виникає дане явище в результаті надмірного вироблення кортизолу наднирковими. Однією з причин розвитку даного стану є аденома гіпофіза. Надмірний рівень даного гормону в людському організмі стає причиною не тільки затримки рідини, але ще й розвитку таких станів як гіперглікемія і гіпертензія. Цей патологічний стан супроводжується досить неприємними симптомами, які мають негативний вплив не тільки на зовнішній вигляд людини, але ще й на її внутрішні органи, а, отже, і на весь спосіб життя в цілому. До найчастіших ознак синдрому Кушинга можна зарахувати гіперемію щік, луноподібне обличчя, стрії на животі багрового кольору, «бичачий горб», вугревий висип на тулубі та обличчі. Всі ці ознаки є результатом як слабкості кожного покриву, так і скупчення надмірно кількості рідини в організмі, виснаження колагену, а також ламкості капілярів. Терапія синдрому Кушинга передбачає видалення пухлини, а також використання спеціальних медикаментів для корекції кількості кортизолу в крові хворого. Що стосується синдрому Шегрена, то в даному випадку в найперше варто зазначити, що даний патологічний стан дуже часто іменують також запальною екзокринопатією. Синдром Шегрена являє собою хронічну аутоімунну патологію, що супроводжується прогресуючою лімфоцитарною інфільтрацією екзокринних залоз, які плюс до всього втрачають ще й свою нормальну працездатність. Ця патологія здебільшого вражає людей віком від тридцяти п'яти до п'ятдесяти років, причому відзначається вона переважно у представниць слабкої статі. Поразці в даному випадку в саму першу чергу піддаються сльозні, а також слинні залози, тобто про себе дає знати так званий «сухий синдром». Як Ви розумієте, сухість відзначається якраз таки в області ротової порожнини і очей. Стан сухості очей у медицині називають ксерофтальмією, а ось порожнини рота - ксеростомією. У разі якщо «сухий синдром» виникає на тлі ревматоїдного артриту, інфільтрації екзокринних залоз респіраторних шляхів або шлунково-кишкового тракту, тоді мова йде про вторинний синдром Шегрена. Слід зазначити, що даній патології притаманний досить повільний процес розвитку. У хворого поступово збільшуються розміри великих слинних залоз. Особливо сильно страждають в даному випадку залози знаходяться біля вух. Незважаючи на те, що залози ущільнюються, ніяких больових відчуттів пацієнт при цьому не відчуває. Перші скарги можна почути від хворих тільки тоді, коли ця патологія починає вражати жовчний міхур і підшлункову залозу. Виявити дане захворювання вдається за допомогою гістологічного дослідження. Терапія синдрому Шегрена передбачає використання сльозної рідини, а також штучної слини. Дані кошти допомагають значно зменшити сухість як ротової порожнини, так і очей. Найчастішими ускладненнями цього синдрому є карієс і лімфоми. Існують і деякі інші спеціальні фармацевтичні засоби, без допомоги яких у боротьбі з цією недугою дійсно не обійтися.

Лікарський препарат під назвою синуфорте має цілу низку переваг. Так, наприклад, однією з таких переваг є його дуже швидка наочна дія. Вже через дві - три хвилини, після того як хворий вводить даний лікарський засіб у порожнину носа, починає спостерігатися виділення досить великої кількості зсідів. У медицині це явище називають ринореєю. Її тривалість після використання даного медикаменту спостерігається протягом ста двадцяти хвилин. Спочатку виділення найчастіше є слизовими і гнійними, після чого вони поступово замінюють прозорим слизом. Саме таким чином здійснюється повне очищення носової порожнини та придаткових пазух. Оскільки пазухи стають чистими, це призводить до зникнення відчуття їх надмірного розпирання, що в свою чергу допомагає полегшити носове дихання. Вже через два - три дні відзначається зникнення і головного болю. Повне позбавлення від тих чи інших ознак наявної патології відзначається вже через шість днів щоденного курсу терапії. Ще однією важливою перевагою даного фармацевтичного засобу прийнято вважати його місцевий вплив. Справа в тому, що, оскільки він впливає тільки місцево, даний факт допомагає уникнути розвитку тих чи інших системних побічних реакцій. Його важливою перевагою є і його рослинне походження. Більш того, для виготовлення даного медикаменту застосовують тільки високотехнологічне сучасне обладнання, за допомогою якого вдається зберегти всі цілющі властивості компонентів, які входять до його складу. Оскільки за допомогою синуфорті вдається практично повністю очистити носові ходи від наявної в них суті, даний факт дає можливість знизити до мінімуму кількість далеко не найприємніших травматичних процедур. У цьому випадку йдеться безпосередньо про пункцію, оскільки саме її проводять у більшості випадків для очищення і носової порожнини, і навколоносових пазух. У ході численних клінічних досліджень вдалося встановити і той факт, що даному медикаменту не властиво викликати звикання, так що якщо він допоміг Вам одного разу, тоді Ви абсолютно спокійно зможете скористатися його допомогою і наступного разу. Синуфорті властиво ще й надавати допомогу слизовій оболонці носової порожнини. У підсумку, їй вдається впоратися із запальним процесом набагато швидше. Використовуючи цей фармацевтичний засіб, можна уникнути розвитку і досить різноманітних ускладнень, які досить часто виникають при різних запальних недугах навколоносових пазух. Неможливо не звернути уваги і на лікарську форму, в якій випускається даний препарат. У цьому випадку йдеться про аерозолі, тобто найкращу форму, коли йдеться безпосередньо про патології верхніх дихальних шляхів. Розпилювач допомагає трансформувати рідину в так звані високодисперсні мікрочастинки, що, звичайно ж, збільшує активну поверхню цілющих компонентів, які входять до складу даного лікарського засобу. Більш того, за допомогою даного розпилювача вдається розподілити дані речовини рівномірно по всій поверхні слизової оболонки носової порожнини. Незважаючи на те, що даний медикамент наділений великою кількістю переваг. Перед його використанням для початку слід отримати консультацію фахівця.